Основоположниками марки Aston Martin називають Лайонела Мартіна і Роберта Бамфорда, які в 1914 році в лондонському районі Кенсингтон побудували легкий спортивний автомобіль з 1,4-літровим двигуном Coventry-Simples на шасі італійського легкового Isotta Fraschini. За рік до цього на автомобілі «Зінгер-10» (Singer) Мартін отримав перемогу в місцевих гонках на пагорбі Астон клінтон (Aston Clinton), і на згадку про цю подію нову машину назвали «Астон Мартін».
В кінці 1919 року з'явилася друга модель «Астон Мартін», а її виробництво почалося лише в січні 1920-го в новій майстерні на Абінгтон Роуд в Лондоні.
Автомобілі Aston Martin постійно брали участь у перегонах, завдяки яким компанія набувала спортивний і технічний досвід. У 1924 році в перегонах на Монці розбився граф Луї Зборовськи, що надавав компанії величезну фінансову допомогу, і фірму, що стояла на межі банкрутства, викупив за 6 тисяч фунтів стерлінгів інженер Ренуїк (W.S. Renwick). Основою для всіх подальших автомобілів «Астон Мартін» до 1936 року був новий 1,5-літровий мотор з верхнім розподільним валом, який розробили Ренуїк і його компаньйон італієць Августо Чезаре Бертеллі (Bertelli). Початок випуску моделі Aston Martin 11,9 HP відбувся в 1926 р. У гонках «24 години Ле-Мана» 1934-1936 рр. успіх супроводить моделі Aston Martin Ulster.
У 1936 р. з'являється модель Speed.
У 1939 році головний інженер компанії Клод Хілл створив автомобіль Atom, з якого почалася історія автомобілів серії «DB» (абревіатура містила в собі ініціали Девіда Брауна).
У 1940 році на моторшоу в Лондоні модель «Atom» справив справжній фурор. Але війна внесла свої корективи.
У 1947 році компанію «Aston Martin» викупляє Девід Браун (David Brown), власник крупної промислової компанії з виготовлення тракторів і сільгосптехніки, і в 1948 році на основі «Atom» випускається перший DB. У власність David Brown так само потрапила Lagonda, таким чином їх мотор дістався «Астон Мартіну». Всього було випущено 15 автомобілів Aston Martin Lagonda DB1.
У 1950 році відбувся дебют DB2 з двигуном 2,6 літри потужністю 105 к. с., що вдало брав участь у багатьох змаганнях для автомобілів 3-літрового класу.
Особливо примітна гоночна модифікація DB3S з мотором потужністю понад 200 к. с., що випускалась з 1953 по 1956 роки. Це був один з (якщо не найбільш) вдалих гоночних автомобілів «Aston». Головні спортивні успіхи припали на долю спеціальної спортивно-гоночної серії DBR. Один з DBR3 в 1959 році переміг в Ле-Мані і завоював Кубок конструкторів. У ті ж роки було побудовано декілька гоночних автомобілів формули 1, але вони не були такими ж вдалими, як спортивні. У 1959 році Aston Martin представила DB4 з алюмінієвим 6-циліндровим мотором робочим об'ємом 3,7 л з двома верхніми розподільними валами потужністю 240 к. с., розроблений конструктором Тадеком Мареком. Оновлений легкий кузов купе мав елегантнішу і привабливішу форму. Це був найвдаліший автомобіль категорії гран-турізмо серед британських автомобілів. Значна чотиримісна модель DBS могла розвивати швидкість 257 км/год, що поставило автомобіль в один ряд з суперкарами. У 1959 автомобіль DBR3 отримав перемогу на 24-годинних перегонах в Ле-Мані.
Одним з варіантів DB4 став спортивно-гоночний Aston Martin DB4GT з обтічним кузовом Zagato, який вийшов в світ в 1960 році. Всього було випущено 19 автомобілів цієї версії; всі вони збереглися до нашого часу.
У 1963 році було оголошено про випуск нового DB5, який відрізнявся від попередника тільки збільшеним до 4 л робочим об'ємом двигуна потужністю 282 к. с. До речі, найвідоміший зі всіх автомобілів Бонда — Aston Martin DB5 можна бачити у фільмах «Голдфінгер», «Шарова блискавка», «Казино Рояль» і «Координати Скайфолл».
Наступний, в 1965 році, 325-сильний DB6 був зовні схожий на всіх своїх двомісних попередників, але вміщав 4 чоловік. Він відносився до вищого класу і був здатний конкурувати з іншими престижними моделями. В кінці 60-х на його базі народилися могутніші моделі DBS і DBS Vantage з 6-циліндровим двигуном, до яких пізніше додалися машини з алюмінієвим мотором V8 в 5340 куб.см, що розвивав потужність від 340 до 450 к. с. Модель DBS Vantage стала другим автомобілем британського агента Джеймса Бонда у фільмі «На секретній службі Її Величності».
У 1972 році відбувся новий поворот в історії Aston Martin: David Brown продав її фірмі Company Development Ltd., що поставила крапку на звичному позначенні моделей «DB». У цей період компанія насилу збирала невеликі серії спортивних автомобілів, що отримали позначення Vantage для купе і Volante для кабріолетів. Всі вони пропонувалися в найдорожчих виконань з колишнім 5,3-літровим двигуном V8 потужністю 340 і 390 к. с. На них з'явилися перші системи прямого впорскування і американські автоматичні коробки передач. З 1976 року невеликими серіями випускався один з найекстравагантніших у світі автомобілів Aston Martin Lagonda вищого класу з подовженим клиновидним капотом, під яким ховалася вже відома «вісімка» в 390 к. с., разом з автоматичною коробкою Chrysler. Цей автомобіль був не по кишені простому обивателеві, зате на Середньому Сході Lagonda користувалася великою популярністю. Так, наприклад, одними з її власників були Принц і Принцеса Саудівської Аравії.
З приходом 80-х років фінансове становище Aston Martin ще більш погіршилось. Протягом 7 років її кілька разів перекуповували англійські й американські промислові й фінансові групи, але й це не призвело до істотних змін у справах фірми. Відносна стабілізація наступила тільки в 1987 році, коли черговим господарем Aston Martin став американський концерн Ford Motor Company, що купив 75% акцій фірми. У 1988 році до основної гамми моделей Vantage і Volante, що випускаються, додалося нове купе Virage, що поєднує в собі дух моделей минулих років, таких як DB4 укупі з ультрасучасним дизайном і прекрасним новим шасі. Virage запропонував автомобілістам вищі динамічні показники. Також, у 1987 році вийшов черговий фільм про агента британської розвідки Джеймса Бонда «Іскри з очей», де його автомобілем став Aston Martin V8 Vantage.
У 90-і роки, під опікою Ford, економічний стан Aston Martin поліпшився. У 1993 році публіці був представлений новий спортивний DB7. Ця модель є однією з найкращих машин компанії. У 90-х роках, як і раніше, були актуальними моделі Virage, Volante і Vantage з істотно переробленим двигуном V8 з 2-4 клапанами на циліндр і об'ємними нагнітачами, що дозволило підняти його потужність 557 к. с. Вдалим проектом Aston Martin на автосалоні в Детройті 1998 року стала нова модель DB7. Свій внесок в створення автомобіля майбутнього тисячоліття, який був названий «Dream Choice» вніс дизайнер Ян Каллум (Ian Callum). DB7 випускались в двох варіантах, що стали вже стандартом для Астонів, — Coupe і Volante.
У 1999 році на Женевському автосалоні вперше було показано нове дітище англійських дизайнерів — Aston Martin DB7 Vantage. Це ще один dream-car з модельної серії DB7. Дизайн нового DB7 Vantage був виконаний також Яном Каллумом.
У 2000 р. власник Aston Martin, американський авто-гігант Ford, офіційно представив модель Aston Martin V12 Vanquish, яка завдяки новому, потужнішому двигуну і використанню легких матеріалів володіє приголомшливими ходовими характеристиками. Він став черговим автомобілем Джеймса Бонда у фільмі «Помри, але не зараз». Vanquish немов і не машина зовсім, а якийсь бутік на Єлисейських полях. Не варто і говорити, що машина буквально напхана всією можливою електронікою. Передбачалось, що щорічно англійські робочі збиратимуть близько 300 машин, кожну вручну і по індивідуальному замовленню, так що однакових не буде.
У 2001 р. компанія повідомила про випуск чотирьохтисячного автомобіля моделі Aston Martin DB7. Обсяги продажів моделі DB7 стали новим рекордом компанії і перевищують сумарні обсяги продажів попередніх поколінь цій моделі — DB4, DB5 і DB6.
На міжнародному автосалоні в Детройті 2003 року було представлено наслідника DB7 — моделі DB9 (в кузовах купе і кабріолет) і була анонсована ще одна нова модель Aston Martin AMV8 (яка пізніше стала називатись Aston Martin V8 Vantage). Також в 2003 році була відкрита фабрика в Гейдоні.
В грудні 2003 року Астон-Мартін оголосив про повернення в автоспорт в 2005 році. Спеціально для цього було створено новий підрозділ Aston Martin Racing, яка внаслідок була об’єднана з компанією Prodrive для реалізації програми DBR9. DBR9 брав участь в автоперегонах в класі Гран-турізмо (GT), в тому числі 24 години Ле-Мана (в яких він і переміг в 2007 і 2008 рр.).
12 березня 2007 року Aston Martin була куплена за 848 млн. доларів США двома кувейтськими інвестиційними компаніями. Форд зберіг свою частку в розмірі 77 млн. доларів США, встановлюючи повну вартість компанії в 925 млн. доларів США.
16 серпня 2007 року на конкурсі елегантності в Пебл-Біч, Каліфорнія був представлений Aston Martin DBS V12, розроблений на базі DB9 і являв собою потужнішу версію даної моделі. Це був ще один автомобіль, який знявся в двох фільмах серії про Джеймса Бонда – «Казино Рояль» і «Квант милосердя».
1 вересня 2008 року, Aston Martin оголосив про відродження марки Lagonda, запропонувавши показати в 2009 році концепт-кар, щоб збігтись зі 100-літтям бренду.
В грудні 2008 року Aston Martin оголосив про зменшення робочої сили з 1,850 до 1,250 чоловік.
Перші 4-дверні спорткари Aston Martin Rapide виїхали з фабрики Magna Steyr в Граці, Австрія у 2010 році. У вересні 2011 року оголошено, що виробництво Rapide повернеться в Гейдон в другій половині 2012 року, відновлюючи там все виробництво.
У 2013 році Aston Martin підписав угоду з Daimler AG для постачання автомобілів Aston Martin наступної генерації новими двигунами Mercedes-AMG. Зараз Daimler AG володіє 5% Aston Martin. Mercedes-AMG також постачатиме електричною системою Aston Martin. Це технічне партнерство буде підтримувати запуск моделей Aston Martin нової генерації, які об’єднають нову технологію і двигуни V8. Перша модель, DB11, представлена на Женевському автосалоні 2016 року, носитиме технологію Mercedes, включаючи розважальну електроніку, навігацію й інші системи.
Варто відзначити, що елітні «Астон Мартіни» досі вручну збираються стапельним способом в чотирьох невеликих сараях недалеко від містечка Ньюпорт-Пегнел в центральній частині Англії. Цей завод так і не дізнався, що таке конвеєр або розподіл праці «за Фордом». Попри те, що марка існує понад 100 років, кількість виготовлених автомобілів ще не перевищили 1 млн. екземплярів.
Джерело:
uk.wikipedia.org
uk.wikipedia.org
