ЗАЗ-1102 “Перспектива” (1976)
Додано: 21 серпня 2022 20:24
ЗАЗ-1102 “Перспектива” - експериментальна розробка седана Запорізького автозаводу.
Автомобіль, який мав загинути ще сорок років тому, у дніпровському музеї "Машини часу" відреставрували до “оригінального” стану. Хоча поняття оригінальності для дослідного зразка – явище відносне.
Нова модель автомобіля народжується довго. Близько десяти років паралельно йдуть два процеси. За кульманами в КБ працюють конструктори, а на дорогах та полігонах йдуть випробування дослідних зразків майбутньої машини, в яких втілюють необхідні вдосконалення.
Доводиться будувати кілька поколінь таких тестових зразків, як правило, не менше трьох-чотирьох. Кожне покоління стає дедалі ближчим до серійного прототипу зовні й щоразу більш досконалим з технічної точки зору.
Перед прототипом ЗАЗ-1102 “Перспектива” 1976 року, встановленого в музеї “Машини часу”, було ще кілька поколінь ходових зразків. Показово, що деякі були цілком завершені стилістично.
Кожна мінісерія ходових прототипів складається з двох-чотирьох однакових машин і може мати своє вузьке призначення: обкатування нового варіанту ходової, носій нового двигуна, перевірка міцності кузова тощо. Подібні автомобілі в усіх світових виробників не заведено зберігати, їх знищують після завершення програми випробувань. Адже вони часто не мають товарного вигляду, складаються зі зроблених за обхідними технологіями деталей, а деколи – взагалі з деталей від інших машин.
ЗАЗ “Перспектива” генерації 1976 року існувала у трьох екземплярах: білого, жовто-золотистого та вишневого кольорів. Відома доля лише двох перших.
На ходових прототипах часто є ознаки конструкторських помилок, сліди аварій та ремонтів нашвидкуруч, а під капотом іноді виявляються “чужі” агрегати. Одне слово, навіть “за життя” ходові прототипи ховають від журналістів, а розбиті вщент у краш-тестах залишки зберігають у важкодоступних місцях (журналісти “Авто 24” не раз таке бачили на європейських полігонах).
Тому випадок з “Перспективою” – так умовно називали прототипи майбутньої ”Таврії” – можна вважати унікальним. Цю машину (вона була білою) не знищили якимось дивом. Вже наприкінці 1980-тих заводський водій-випробувач Іван Кошкін знайшов її у занедбаному стані в ангарі дослідного виробництва. У неї був несправний двигун – теж експериментальний мелітопольський агрегат, який не пішов у серію.
Типові нюанси ходових прототипів: грубі зварювальні шви і “чужі” деталі. Ручки та пічка від “Жигулів”, кнопка дверей з “вухатого” ЗАЗ-966/-968, уніфіковані клавіші електроперемикачів.
Машину дозволили викупити, випробувач встановив на неї “іномарочний” мотор 1,0-літровий Renault 689-01– теж “недобитий”, з тестового парку, та таку саму коробку з Audi 50. Якщо привести машину до ладу у плані техніки для досвідченого випробувача не становило проблем, то з реєстрацією у ДАІ труднощі були неабиякі. Адже машина не мала документів. Вдалося зареєструвати її на документи якогось Fiat 1937 року випуску – як перероблену з використанням сучасних деталей.
Дніпровський музей відреставрував рідкісний прототип “Таврії”, перетворивши його на один зі своїх найцікавіших експонатів.
Машина використовувалася за призначенням, а вже у наші дні Іван Павлович поступився нею на користь музею “Машини часу”. Вона своїм ходом дісталася музею і певний час прикрашала експозицію. Але щоб забезпечити зберігання для наступних поколінь, керівник Михайло Прудніков прийняв рішення відреставрувати її, і в першу чергу кузов.
ЗАЗ-1102 “Перспектива” 1976 року має не дуже типовий для В-класу кузов седан: давалися взнаки традиційні вподобання вітчизняного споживача.
Цікаво, що колір ”охра золотиста” для відновленого раритету обирали відвідувачі музею та шанувальники автомобільної історії. Шляхом опитування в інтернеті було обрано золотистий колір – один з трьох, якими були пофарбовані три реальні прототипи у 1976 році. 18 серпня автомобіль ЗАЗ-1102 “Перспектива” зайняв почесне місце в експозиції музею.
Автомобіль, який мав загинути ще сорок років тому, у дніпровському музеї "Машини часу" відреставрували до “оригінального” стану. Хоча поняття оригінальності для дослідного зразка – явище відносне.
Нова модель автомобіля народжується довго. Близько десяти років паралельно йдуть два процеси. За кульманами в КБ працюють конструктори, а на дорогах та полігонах йдуть випробування дослідних зразків майбутньої машини, в яких втілюють необхідні вдосконалення.
Доводиться будувати кілька поколінь таких тестових зразків, як правило, не менше трьох-чотирьох. Кожне покоління стає дедалі ближчим до серійного прототипу зовні й щоразу більш досконалим з технічної точки зору.
Перед прототипом ЗАЗ-1102 “Перспектива” 1976 року, встановленого в музеї “Машини часу”, було ще кілька поколінь ходових зразків. Показово, що деякі були цілком завершені стилістично.
Кожна мінісерія ходових прототипів складається з двох-чотирьох однакових машин і може мати своє вузьке призначення: обкатування нового варіанту ходової, носій нового двигуна, перевірка міцності кузова тощо. Подібні автомобілі в усіх світових виробників не заведено зберігати, їх знищують після завершення програми випробувань. Адже вони часто не мають товарного вигляду, складаються зі зроблених за обхідними технологіями деталей, а деколи – взагалі з деталей від інших машин.
ЗАЗ “Перспектива” генерації 1976 року існувала у трьох екземплярах: білого, жовто-золотистого та вишневого кольорів. Відома доля лише двох перших.
На ходових прототипах часто є ознаки конструкторських помилок, сліди аварій та ремонтів нашвидкуруч, а під капотом іноді виявляються “чужі” агрегати. Одне слово, навіть “за життя” ходові прототипи ховають від журналістів, а розбиті вщент у краш-тестах залишки зберігають у важкодоступних місцях (журналісти “Авто 24” не раз таке бачили на європейських полігонах).
Тому випадок з “Перспективою” – так умовно називали прототипи майбутньої ”Таврії” – можна вважати унікальним. Цю машину (вона була білою) не знищили якимось дивом. Вже наприкінці 1980-тих заводський водій-випробувач Іван Кошкін знайшов її у занедбаному стані в ангарі дослідного виробництва. У неї був несправний двигун – теж експериментальний мелітопольський агрегат, який не пішов у серію.
Типові нюанси ходових прототипів: грубі зварювальні шви і “чужі” деталі. Ручки та пічка від “Жигулів”, кнопка дверей з “вухатого” ЗАЗ-966/-968, уніфіковані клавіші електроперемикачів.
Машину дозволили викупити, випробувач встановив на неї “іномарочний” мотор 1,0-літровий Renault 689-01– теж “недобитий”, з тестового парку, та таку саму коробку з Audi 50. Якщо привести машину до ладу у плані техніки для досвідченого випробувача не становило проблем, то з реєстрацією у ДАІ труднощі були неабиякі. Адже машина не мала документів. Вдалося зареєструвати її на документи якогось Fiat 1937 року випуску – як перероблену з використанням сучасних деталей.
Дніпровський музей відреставрував рідкісний прототип “Таврії”, перетворивши його на один зі своїх найцікавіших експонатів.
Машина використовувалася за призначенням, а вже у наші дні Іван Павлович поступився нею на користь музею “Машини часу”. Вона своїм ходом дісталася музею і певний час прикрашала експозицію. Але щоб забезпечити зберігання для наступних поколінь, керівник Михайло Прудніков прийняв рішення відреставрувати її, і в першу чергу кузов.
ЗАЗ-1102 “Перспектива” 1976 року має не дуже типовий для В-класу кузов седан: давалися взнаки традиційні вподобання вітчизняного споживача.
Цікаво, що колір ”охра золотиста” для відновленого раритету обирали відвідувачі музею та шанувальники автомобільної історії. Шляхом опитування в інтернеті було обрано золотистий колір – один з трьох, якими були пофарбовані три реальні прототипи у 1976 році. 18 серпня автомобіль ЗАЗ-1102 “Перспектива” зайняв почесне місце в експозиції музею.