Mark I (Серія 1, 2 і 3)
Перший седан з позначенням Jaguar XJ з'явився на світ в 1968 році, замінивши собою відразу чотири окремі серії седанів цієї марки. Перше покоління протрималось на конвеєрі 24 роки, зазнавши два серйозні рестайлинги.
Перший XJ отримав індекс
Series I (Серія 1). Ззовні новий автомобіль був трохи схожий на своїх попередників Jaguar Mark X і Jaguar 420, але в дечому від них відрізнявся, наприклад, новим менш округлим кузовом, новою решіткою радіатора, оновленим інтер’єром. Спочатку на XJ ставилися два двигуни — рядні «шістки» 2.8 і 4.2 (такі версії іменувалися XJ6), що перейшли у спадок з попередніх моделей і також ставились на спортивну модель Jaguar E-Type. Підсилювач керма і шкіряна оббивка салону були в стандартній комплектації на обох моделях, а кондиціонер пропонувався як екстра опція на моделі 4.2. З жовтня 1969 року була запущена у виробництво модель Daimler Sovereign, яка спочатку базувалась на моделі Jaguar 420, а пізніше – на моделях XJ.
В 1970 році на моделі XJ6 4.2 була замінена трансмісія з моделі Borg-Warner Model 8 на модель Borg-Warner Model 12. На новій коробці передач тепер було 3 ступені, що дозволяло водіям тримати низькі коефіцієнти на високих оборотах для досягнення кращого прискорення.
В 1972 році стала доступною довго-базова версія моделі з незначним збільшеним місцем для ніг пасажирів заднього сидіння.
У 1972-му в гаму увійшла топ-версія XJ12 з агрегатом V12 5.3, яка на довгі роки стала єдиним у світі седаном, оснащеним двигуном цієї схеми (аналогічний двигун у BMW з'явився тільки в 1986-му). Характерним для цього двигуна була максимальна швидкість в 225 км/год, що зробило цей седан на той час найшвидшим у світі. Модель ззовні відрізнялась від XJ6 спрощеною решіткою радіатора. Тоді ж вийшла модель Daimler Double-Six, яка відродила назву моделі 1926-1934 років і використовувала той самий двигун.
Восени 1973 року модель оновили і присвоїли індекс
Series II (Серія 2). Зміни торкнулись «лиця» машини, зменшився розмір решітки радіатора і вище ставився бампер. В 1975 році до гами двигунів додався 3.4-літровий. Інтер'єр отримав суттєві оновлення, в тому числі спрощене опалення.
Моделі Серії 2 були відомими за свою низьку якість збирання, яку приписували через приналежність фірми до групи British Leyland, поряд з проблемами відносин з трудовими союзами, які тоді мучили більшість промисловості Англії.
В 1975 році моделі, призначені для Північної Америки, отримали гумове покриття на бамперах, що по краям закінчувалось поворотними сигналами. В 1976 році американські версії отримали електричне впорскування палива.
В 1977 році трансмісію моделі Borg-Warner, яка досі використовувалась на моделях XJ, була замінена на THM 400, яку ставила фірма General Motors.
В 1978 році двигун 2.8 був знятий з лінійки британських моделей, натомість додали Daimler Vanden Plas 4.2 та Daimler Double-Six Vanden Plas 5.3.
Цікавим є той факт, що в 1974 році коротко-базова версія 4-дверного седана була виключена з виробництва. З тих пір варіант з подовженою на 10 см базою став основним. Втім, укорочена платформа деякий час служила основою для елегантного купе
XJ-C (1975-1978). Купе було представлене в жовтні 1973 року на Лондонському Мотор Шоу, але ще не було готовим до серійного виробництва, так як паливна криза західного світу призупинила виробництво і продаж всіх авто: пізніше повідомили, що саме проблеми з ущільнювачами вікон призупинили випуск. Купе Ягуари почали сходити зі салонів аж через 2 роки. Щоправда, навіть і з відкладанням запуску, модель страждала на просочення води і шуму вітру в салоні. Також через велику роботу над модифікованим в купе седаном, вищими цінами, ніж на базові седани, і низькою популярністю, спричиненою новими купе XJ-S, забезпечили малу кількість виготовлених машин.
Пропонувались версії, як з 6-циліндровими, так і з 12-циліндровими двигунами. Всі купе мали вініловий дах в базовій комплектації, але на сьогодні всі моделі, які збереглись, мають замінені металеві дахи. Деякі моделі навіть мали бампери наступного покоління. Існували й моделі з кузовом кабріолет, але їх не виготовляли на заводі, а переробляли вже з готових купе. Існували й версії Даймлер, але їх було небагато.
В 1979 році відбувся черговий фейсліфтинг моделі і їй присвоїли індекс
Series III (Серія 3). Цього разу над рестайлингом працювало ательє Pininfarina. Зовні найбільш явні зміни, що торкнулись Серії 3, були грубіші й більш інтегровані гумові бампери з декоративною хромованою накладкою лише на верхній стороні, втоплені дверні ручки для кращої безпеки, вікна передніх дверей були позбавлені кватирок, решітка радіатора мала лише вертикальні прути, задні ліхтарі були замінені на більші кластери і була збільшена площа скла.
В гамі двигунів були 3 основні: 2 рядні 6-циліндрові 3.4 і 4.2 та V-подібний 12-циліндровий 5.3. Двигуни 4.2 і 5.3 включали систему впорскування палива Bosch, тоді як 3.4 мав карбюратор. Двигун 3.4 в США не був доступним.
Коротко-базова версія седану й купе були зняті з виробництва незадовго до припинення випуску Серії 2. Як опція, до Серії 3 пропонувався люк на даху і круїз-контроль, які вперше були застосовані на моделях XJ.
В 1979 році модельний ряд налічував такі моделі: Jaguar XJ6 3.4 й 4.2, XJ12 5.3, Daimler Sovereign 4.2 й Double-Six 5.3 та Daimler Vanden Plas 4.2 й Double-Six Vanden Plas 5.3.
В пізньому 1982 році відбулося невелике оновлення інтер'єру всіх моделей: бортовий комп'ютер, що вперше з’явився на моделях, був у стандартній комплектації на 12-циліндровій версії. Також були представлені нові литі диски, які є найбільш затребуваними серед власників авто, що мали розпізнавальні численні круглі отвори.
В 1983 році назва Sovereign була переміщена з Даймлера на новий високо модифікований Jaguar Sovereign. Базовий XJ12 більше не був доступним, V12 використовували лише високо модифіковані Jaguar Sovereign і Daimler Double-Six. Назва Vanden Plas також була відкинена. Тоді топовими люксовими версіями стали версії Даймлер, які мали інтер'єри моделі Vanden Plas.
Всього до 1992 року на основній фабриці в Ковентрі, а також на складальних підприємствах у ПАР, Новій Зеландії і Канаді було випущено понад 318 тисяч автомобілів 1-го покоління всіх трьох серій. До речі, останні автомобілі першого покоління були зібрані на канадській філії в 1992 році, через шість років після дебюту наступної генерації.
