De Tomaso Модена (1959 - наші дні)

[zmey2218]

De Tomaso Модена, Італія, (1959 - наші дні)


Італійська компанія De Tomaso Automobili, штаб-квартира якої розташовується у найвідомішому місті Модена, була заснована аргентинським гонщиком Алехандро де Томазо. Він спочатку мав намір створити фірму, спеціалізацією якої стало б виробництво спортивних автомобілів. І зовсім не дивно, що місцем дислокації було обрано саме Модена, адже це місто з багаторічною історією розробки концептуальних і найбільш революційних спорткарів.

Дебют компанії на ринку відбувся того ж 1959 року, коли були представлені перші розробки де Томазо: прототипи «Formula-Junior» та «Formula-2». Подальший розвиток фірми дещо загальмувався, у зв'язку з пошуком нових технічних рішень, які б позитивно вплинути на зростання прибутку. А в 1965 році керівництвом компанії було прийнято рішення про спільну діяльність з американським концерном Ford, яка тривала аж до 1975 року. Весь цей час компанії активно займалися виробництвом доступних автомобілів.

Це не завадило Алехандро де Томазо продовжити діяльність, пов'язану із розробкою спортивних авто. Так у 1969 розпочалася робота над болідом, який мав взяти участь у перегонах «Формула-2», а через рік перебратися вже до першої «Формули». Через кілька років відбулося гучне злиття, яке змусило автомобільну Італію вибухнути в оплесках: до складу компанії De Tomaso Automobili увійшла фірма Maserati, що гриміла на весь світ ще задовго до заснування своєї компанії аргентинським італійцем.
Кінець 60-х та початок 70-х років минулого століття були також ознаменовані тим, що в компанію де Томазо практично одночасно перейшло близько десяти італійських конструкторів та інженерів зі світовим ім'ям. До них входили Джампаоло Даллара з «Lamborghini», а також Том Джаард і Нелло Уголіні з «Ghia». У той же період громадськості був представлений автомобіль De Tomaso Mangusta, який в результаті випустили більш ніж у 400 екземплярах. Цей прототип мав 8-циліндровий V-подібний силовий агрегат виробництва компанії «Ford», а також вельми привабливий дизайн, який відрізнявся, в першу чергу, наявністю шалено красивих подвійних фар.
Наступним серйозним етапом у процесі здійснення діяльності компанією De Tomaso Automobili став випуск неперевершеної Пантери. Автомобіль De Tomaso Pantera був презентований у 1971 році та здобув неймовірний успіх. Ця легендарна машина випускалася на початок 2000-х років, тобто. понад 30 років. Особливо слід відзначити модифікацію зразка 1996 року, яка вирізнялася не лише найвищими технічними характеристиками, а й неперевершеним дизайном.
Комерційний успіх, що прийшов у першій половині 70-х, дозволив компанії De Tomaso спокійнісінько існувати, ліворуч і праворуч розкидаючись грошима. Але Алехандро де Томазо виявився дуже грамотною людиною, бо фінансові кошти витрачав з розумом. Приміром, придбання "Ghia" було пов'язане виключно з необхідністю в проектуванні та подальшій розробці нового седана люкс-класу "Deauville", а також автомобіля з кузовом купе "Longchamp", на які керівництво фірми дуже сподівалося.

Ну, а в середині 70-х почалася нова епоха в історії компанії. Фірми De Tomaso Automobili і концерн Ford підписали угоду про створення спільного підприємства, основною метою існування якого стало спільне виробництво вже згаданої De Tomaso Pantera. Ця співпраця тривала до 1990 року.

Кінець минулого століття ознаменувався серйозним спадом у розвитку фірми. У 1996 році вийшла модель De Tomaso Guara, а ще через рік дебютувала De Tomaso Bigua. Власне, саме ці моделі є останніми наразі успішними розробками італійської фірми. Після того, як Алехандро де Томазо став інвалідом (відбулося це у 2000 році), компанія почала переживати ще суттєвіший спад, який цілком може закінчитися повним припиненням виробництва.

[zmey2218]

De Tomaso Pantera

Автомобіль був розроблений відомим американським дизайнером Томом Тьярдою для заміни De Tomaso Mangusta. На відміну від Mangusta, яка мала сталеве шасі, Pantera мала тип конструкції монокок.

Вперше Pantera була представлена ​​в Модені в березні 1970 року і за кілька тижнів на Нью-Йоркському автосалоні. Приблизно через рік після початку виробництва Pantera почала мати успіх у покупців і випускалася в кількості 3 екземплярів на день. Незважаючи на комфортабельність салону, простору для ніг водія та переднього пасажира було явно недостатньо, особливо якщо вони були високого зросту. Pantera мала у стандартній комплектації такі функції, як електричні склопідйомники та кондиціонер. Прикурювач був дуже невдало розташований на центральній консолі, через що він часто включався з необережності.

Перші автомобілі Pantera, випущені 1971 року, мали двигун Ford V8 з робочим об'ємом 5,8 л і потужністю 330 л. с. (246 кВт). Завдяки високому моменту, що крутить, двигуна Ford, перемикати передачі на низьких швидкостях вимагалося набагато рідше, що робило автомобіль менш витратним в міських умовах.

Коробкою передач ZF, яка використовується на автомобілі Mangusta, оснащувалась також і Pantera. За словами пасажирів перших автомобілів Pantera, коробка передач видавала більше шуму, ніж двигун. ZF встановлювалася також на Maserati Bora, випущеної 1971 року.

У стандартну комплектацію входили дискові гальма на всіх чотирьох колесах з підсилювачем та рейкове кермо. За версією журналу Car and Driver, Pantera могла розганятися до 100 км/год за 5,5 секунди. Починаючи з літа 1971 року, завод De Tomaso у Модені випускав дві версії Pantera – європейську та американську. Остання відрізнялася від першої лише великими задніми ліхтарями відповідно до прийнятих там стандартів.

Наприкінці 1971 року Ford почав експортувати Pantera до США через своїх дилерів Lincoln та Mercury. Перші 75 автомобілів європейської збірки мали «кнопкові» ручки дверей і були зібрані вручну фірмою Carrozzeria Vignale. Загалом цього року було експортовано до США 1 007 машин. Однак ці автомобілі були низької якості; кілька машин Pantera вийшли з ладу просто на випробувальному полігоні Ford. Краш-тести, проведені фахівцями Університету Каліфорнії, показали невдале інженерне рішення будівлі кузова. Захист від іржі був мінімальним, якість припасування та зовнішнього оздоблення — низькою; використовувалося багато свинцю для покриття кузова.

У 1972 році було зроблено деякі зміни Pantera. Нові автомобілі отримали двигуни 4 Bolt Main Cleveland зі ступенем стиснення від 11:1 до 8.6:1, щоб відповідати прийнятим у США стандартам обмеження шкідливих викидів. Вони могли працювати на паливі з нижчим октановим числом, але мали інший розподільний вал для компенсації втрати потужності. Деякі інші зміни стосувалися

[zmey2218]

Люксова версія Pantera L була представлена у 1972 році для американського ринку. Вона відрізнялася великими чорними бамперами та двигуном Cleveland потужністю 248 л. с. (185 кВт).

[zmey2218]

В 1974 году вышла ещё более комфортабельная и мощная модель — Pantera GTS.

[zmey2218]

De Tomaso Pantera GTL (1972-74)

[zmey2218]

У 1975 році компанія Ford розірвала контракт з De Tomaso і припинила імпорт автомобілів у США. На той час було продано близько 5500 одиниць De Tomaso Pantera, і надалі автомобілі потрапляли до Америки лише нелегально. Додаткові труднощі викликало зняття з виробництва двигуна Cleveland 351, що змусило Де Томазо налагодити постачання аналогічних двигунів з Австралії. Це в рази збільшило собівартість моделі, і її продаж різко впав. У 1980 р. з'явилася модифікація
De Tomaso Pantera GT5, яка мала заднє антикрило (воно допомогло покращити зчеплення передніх коліс з дорогою, але знизило максимальну швидкість), широкі колісні арки та обважування зі скловолокна. У 1984 р. її замінила Pantera GT5-S, літера "S" у назві якої вказувала лише на те, що розширювачі колісних арок у неї виготовлені зі сталі.

[zmey2218]

У 1990-1993 pp. випускалася фінальна версія De Tomaso Pantera SI з модернізованим кузовом від Марчелло Гандіні, оснащена двигуном V8 302 об'ємом 4942 см3. Таких машин було побудовано всього 41 одиницю, включаючи чотири тарги.

De Tomaso Pantera SI 90 - 1992

De Tomaso Pantera SI 200

DE TOMASO PANTERA Si TARGA BY PAVESI

95914359_3486086398073737_4578107453006151680_n.jpg (8.01 Кіб) Переглянуто 2220 разів

[zmey2218]

Mangusta змінила свою попередницю - модель Vallelunga і ґрунтувалася на її шасі. Назва дано на честь мангуста - тварини, яка здатна вбити кобру. За чутками, компанія De Tomaso вела переговори з Керролом Шелбі (Carroll Shelby) про заміну Shelby Cobra на спортивний автомобіль італійського виробництва (De Tomaso Sport 5000, також відомий як De Tomaso P70), але угоди не було досягнуто через залучення Shelby до гоночної Програму Ford (Ford GT40). Проте, оскільки Алессандро Де Томазо та Керрол Шелбі підтримували приятельські відносини, перші 200 двигунів для нової Mangusta були поставлені фірмою Shelby. У 1971 році Mangusta була замінена на набагато дешевшу Pantera.

Усього випущено 401 екземпляр машини. 150 з них («європейська версія») оснащувалися чотирифарною системою освітлення та двигунами Ford об'ємом 289 куб. дюймів (4,7 л), а інші («американська версія») мали фари і менш потужний двигун Ford об'ємом 302 куб. дюйми (4,9 л). Одна з машин, побудована спеціально для віце-президента General Motors Білла Мітчелла (Bill Mitchell), була оснащена двигуном Chevrolet. За різними оцінками, до цього часу збереглося приблизно 170 екземплярів.


Mangusta оснащувалась двома двигунами, обидва - V8 виробництва Ford об'ємами 289 куб. дюймів (4,7 л) та 302 куб. дюйми (4,9 л). Перший мав потужність 306 л. с. (228 кВт), другий - 220 л. с. (160 кВт). Максимальна швидкість - 250 км/год (155 миль/год). Трансмісія - ZF 5-ступінчаста механічна. Гальма - дискові на всіх чотирьох колесах. Дизайн автомобіля створений Джорджетто Джуджаро (Giorgetto Giugiaro) і має відмінну рису - двері крило чайки над моторним відділенням і багажником. На ранні моделі встановлювалися подвійні фари в передній частині решітки радіатора, пізніші мали одну семидюймову фару, що висувається.

На момент виробництва Mangusta була відносна недорога, але мала проблеми зі стабільністю та керованістю через тендітне шасі та невдалий розподіл ваги. Іншими недоліками автомобіля були тісний салон і низький дорожній просвіт.

[zmey2218]

De Tomaso Mangusta Spyder (Ghia) VIN #8MA512-1966

[zmey2218]

De Tomaso Vallelunga 1964

Аргентинський автогонщик - Алехандро Де Томасо, який влаштувався в Італії, заснував свою фірму в 1959 році і спочатку випускав гоночні автомобілі з двигунами OSCA.

Vallelunga базувалася на родстері, розробленому дизайнерами Carozzeria Fissore і була названа на честь автодрому Валлелунга (італ. Autodromo di Vallelunga). Перший концепт-кар було представлено на Туринському автосалоні 1964 року. De Tomaso сподівалася продати дизайн концепт-кара іншої компанії, можливо Ford; в результаті, після численних відмов, автомобіль був побудований Ghia.

Характеристики

Двигун - Ford Kent, рядний 4-циліндровий робочим об'ємом 1,5 л, 6200 об/хв, потужністю 104 л. с. (78 кВт), яка встановлювалася також на Ford Cortina. Автомобіль використав провідний міст від Volkswagen Beetle з коробкою Hewland. Шасі - штамповане з трубчастими підрамниками. Підвіска мала подвійні поперечні важелі зі пружинами на всіх чотирьох стійках від Triumph. Маса цього невеликого автомобіля складала 726 кг. Кузов виготовлявся зі скловолокна та мав алюмінієві деталі. Гальма - дискові на всіх колесах.

Подальша доля

Зібране в Італії шасі з встановленим на ньому двигуном з високим моментом, що крутить, виявилося невдалим, що призводило до частих поломок диска зчеплення. Усього було випущено 53 автомобілі (58 включаючи алюмінієві прототипи та гоночні машини) до того, як Vallelunga була замінена на De Tomaso Mangusta. Остання використовувала значно модернізоване шасі Vallelunga із двигуном Ford Boss 302 та кузовом від Джорджетто Джуджаро (Giorgetto Giugiaro).

Одним із власників Vallelunga був Річчі Мартін, син Діна Мартіна. Він отримав машину червоного кольору на своє шістнадцятиріччя, але за кілька тижнів його брат розбив її в ДТП. Мати Річчі доклала зусиль, щоб дістати заміну цьому автомобілю в Мілані та організувати повітряне перевезення до Каліфорнії. За кілька років Річчі продав Vallelunga, щоб придбати новий Mangusta. Автомобіль Річчі (VIN 807DT0116) було відновлено К. Кронке (K. Krohncke) у Сан-Хосе, штат Каліфорнія та у 1980 році продано колекціонеру у Флориді, у якого і зберігається нині.

[zmey2218]

De Tomaso Vallelunga Berlinetta – 1966

[zmey2218]

De Tomaso Vallelunga Spyder by Fissore - 1963

[zmey2218]

De Tomaso Longchamp – передньомоторне купе з посадковою формулою 2+2, розроблене на платформі седана Deauville з укороченою до 2600 мм колісною базою. Автором дизайну моделей Deauville та Longshamp був Том Тьяарда з ательє Ghia, але якщо першу він проектував з нуля, то друга створювалася під впливом прототипу Lancia Marica, який не пішов у серійне виробництво. Кутастий кузов з довгим і широким капотом надавав De Tomaso Longchamp подібність до її основного конкурента - Mercedes-Benz 450 SLC. Передні фари були запозичені у Ford Consul/Granada, задні у седана Alfa Romeo 1750/2000. Автомобіль оснащувався 5.8-літровим двигуном Ford Cleveland V8 351 потужністю 330 к.с., 3-ступінчастою автоматичною коробкою передач (на 17 машин була встановлена ​​5-ступінчаста механічна ZF), незалежною передньою і задньою підвіскою на подвійних поперечних важелях керуванням та чотирма вентильованими дисковими гальмами (задні диски знаходилися поряд з головною передачею). Салон був оброблений шкірою або оксамитом, з підсилювачем керма, кондиціонером та електричними склопідйомниками у стандартній комплектації.

De Tomaso Longchamp була представлена ​​на Туринському автосалоні 1972 р. і надійшла у продаж наступного року. До 1989 р. вона випускалася практично без змін, якщо не враховувати заміну в 1975 р. американського двигуна Cleveland V8 на австралійський того ж об'єму, який налаштовувався у Швейцарії і був доступний у трьох варіантах потужності: 270, 300 або 330 к.с. У 1980 році з'явилася модифікація Longchamp GTS, обладнана дисками Campagnolo, шинами Pirelli P7 і розширеними колісними арками. Трохи пізніше до неї приєдналася De Tomaso Longchamp GTS/E, яка відрізнялася додатковими переднім та заднім спойлерами та здвоєними круглими фарами. Усього з 1972 по 1989 р.р. було продано 409 одиниць De Tomaso Longchamp, зокрема 14 кабріолетів (Spyder) від ательє Carrozerria Pavesi. Оскільки Алехандро де Томазо був власником компанії Maserati, в 1976 році він створив на основі Longchamp більш відомий автомобіль з кузовом від Frua - Maserati Kyalami.

Характеристики
Модифікація De Tomaso Longchamp
Роки випуску 1972-1989
Країна Італія
Виробник De Tomaso Automobili SpA
Вироблено 409
Категорія GT
Ціна 12000 $
Дизайн Ghia
Тип кузова Купе 2+2
Технічні дані
Конструкція Несучий кузов
Тип двигуна V8
Об'єм двигуна 5766 см3
Розташування двигуна спереду
Система живлення 4-камерний карбюратор Autolite
Тип ГРМ OHV
Клапанів на циліндр 2
Охолодження Рідкісне
Робочий цикл Чотирьохтактний
Паливна категорія Бензинові
Ступінь стиску 11.0:1
Максимальна потужність 330 л. при 5400 об/хв
Максимальний момент, що крутить, 466 Нм при 3500 об/хв
Трансмісія 3-ступінчаста автоматична C6
Привід задній
Передня підвіска Незалежна на пружинах
Задня підвіска Незалежна на пружинах
Передні гальма Дискові
Задні гальма Дискові
Колеса 15"
Вага 1600 кг
Колісна база 2600 мм
Довжина 4530 мм
Ширина 1830 мм
Висота 1295 мм
Максимальна швидкість 240 км/год
Розгін 0-96 км/год 5.5 с

[zmey2218]

De Tomaso LONGCHAMP GTS SPIDER - 1982

[zmey2218]

Deauville – 4-дверна модель компанії De Tomaso, створена для того, щоб конкурувати на ринку з люксовими седанами Jaguar та Mercedes-Benz. Шасі з колісною базою 2770 мм вона поділяла з третім поколінням Maserati Quattroporte (1979-1990), яке також було розроблено під керівництвом Алехандро де Томазо. Головною особливістю його конструкції був провідний задній міст із незалежною підвіскою на подвійних амортизаторах (як у Jaguar) і розміщеними поруч із диференціалом вентильованими дисковими гальмами. Під капотом у Deauville стояв такий же двигун, як у De Tomaso Pantera – 5.8-літровий Ford Cleveland V8 351 потужністю 330 к.с. У стандартне обладнання входили автоматична коробка передач, підсилювач керма, рульова колонка, що регулюється, електричні склопідйомники, кондиціонер, шкіряний салон, дерев'яне оздоблення внутрішніх дверних панелей і два бензобаки.

De Tomaso Deauville була представлена ​​на Туринському автосалоні 1970 р. і надійшла у продаж у 1971 р. Її кузов спроектував дизайнер Ghia Том Тьяарда, але складання здійснювалося на фабриці De Tomaso в Модені. Зовні седан мав схожість з Jaguar XJ, тільки радіаторні грати у нього були виконані у формі перевернутої трапеції, а чотири круглі фари розташовувалися в окремих прямокутних блоках. У США модель офіційно не продавалася. Усього з 1971 по 1985 роки. було вироблено 244 одиниці. До цього числа входили один ексклюзивний універсал, побудований для дружини Алехандро де Томазо Елізабет Хаскелл, і два броньовані седани - один для королівської родини Бельгії, другий для італійського уряду.

Характеристики
Модифікація De Tomaso Deauville
Роки випуску 1970-1985
Країна Італія
Виробник De Tomaso Automobili SpA
Вироблено 244
Категорія Full-size (F)
Ціна 10000 $
Дизайн Ghia
Тип кузова Чотиридверний седан
Технічні дані
Конструкція Несучий кузов
Тип двигуна V8
Об'єм двигуна 5766 см3
Розташування двигуна Подовжньо спереду
Система живлення 4-камерний карбюратор Autolite
Тип ГРМ OHV
Клапанів на циліндр 2
Охолодження Рідкісне
Робочий цикл Чотирьохтактний
Паливна категорія Бензинові
Ступінь стиску 11.0:1
Максимальна потужність 330 л. при 5400 об/хв
Максимальний момент, що крутить, 466 Нм при 3500 об/хв
Трансмісія 3-ступінчаста автоматична C6
Привід задній
Передня підвіска Незалежна на пружинах
Задня підвіска Незалежна на пружинах
Передні гальма Дискові
Задні гальма Дискові
Колеса 15"
Вага 1871 кг
Колісна база 2770 мм
Довжина 4886 мм
Ширина 1878 мм
Висота 1368 мм
Максимальна швидкість 230 км/год
Розгін 0-96 км/год 8.3 с