Моделі 1960-63 років були останніми, і найбільш екстравагантними, роботами Вірджила Екснера на посту шеф-стиліста «Крайслера». Характерною деталлю дизайну були окремо стоячі, як на автомобілях 1930-х років, фари. Цей елемент стилю був унікальним для «Імпіріелів» цих років і не викликав ніякого наслідування.
Модель 1961 року все ще мала великі хвостові плавники і виглядала в цілому як автомобіль попереднього десятиліття. В 1962 році підвищені над поясною лінією плавники прибрали, замінивши на невеликі плоскі, з розміщеними на їхніх ребрах окремими стоп-сигналами в обтічниках, як на моделі 1955 року. В 1963 році стоп-сигнали зникли, залишивши два скромні плавники з плоским верхом.
Змінився також набір оздоблення: на всі версії автомобілів Imperial на замовлення могли встановлюватись хромовані ободки арок і молдинг порогу, яке тривало до самого кінця виготовлення автомобілів даного бренду. Ще однією особливістю моделей 1960-63 років було квадратне кермо, яке ставили для того, щоб було зручніше для ніг водія і кращого огляду на вітрове скло.
Моделі 1960-63 років оснащались 6,8-літровим двигуном Wedgehead V8, успадкованим від моделей попереднього модельного року.
Трансмісія до 1961 року включно була 3-ступенева автоматична TorqueFlite A488, а з 1962 року – 3-ступенева TorqueFlite A727.
1960
Імпіріел 1960 року запозичив сильно дутий стиль, який включав передню панель з ширяючим бампером, зяючою сітчастою решіткою радіатора, величезним хромованим орлом і прикритими капюшонами чотирма фарами, а також високі хвостові плавники. Високі плавники мали кулеподібні задні ліхтарі на вершині плавника, з хромованим кільцем навколо. Решітка радіатора і передній бампер моделі 1960 року містили великі шматки тяжкого хрому, і «борознисті брови» крил над подвійними наборами передніх фар надавали автомобілю громіздкого вигляду. Панель приладів мала дві великі круглі шкали спідометра та інших показників, об'єднаних в один блок. Спільно з більшістю іншої продукції Крайслера 1960 року, Імпіріел отримав нове сидіння типу «High-Tower» (висока вежа), спинка якого була окремо виділеною і піднятою над рештою частини переднього сидіння задля збільшення комфорту водія і підтримки плечей. Це триватиме до 1962 модельного року включно. Також в 1960 році Імпіріел повернув колеса з 15 дюймами в діаметрі з 14, які були стандартом з 1957 року. Імпіріели LeBaron тепер мали характерне менше «формальне заднє скло» задля більшого простору на задньому сидінні. Продажі збільшились до 17,719 машин. Імпіріел знову виявився довшим за Лінкольна, але більше ніколи не робив це знов. В той час як решта автомобілів лінійки Крайслера пристосувалась до цільної конструкції, Імпіріел зберігав свій кузов на рамній конструкції.
1961
Модель 1961 року принесла повністю новий передок з окремо-стоячими фарами на коротких ніжках у нішах передніх крил (класичне повернення, вподобане Вірджилом Екснером), і найбільші задні плавники за весь час, на яких задні ліхтарі були зняті з верхнього краю і переміщені вниз, в кутову частину, і мали вигляд реактивних турбін. Всередині Імпіріел отримав покращене планування панелі з вертикально розташованим прямокутним блоком показників, зліва від якої розташовувався кнопковий селектор автоматичної коробки передач, а справа — клімат-контроль. Форма чотирьох-дверного седана зі стійками була скасована аж до 1967 модельного року. Окрім того, лише моделям 1961 року був властивий хрест на декоративній штамповці "під запасне колесо" на кришці багажника. Зі скороченням Лінкольна до 227.1 дюймів (який пізніше подовжився до 227.8 дюймів у 1963 році), Імпіріел знову став найдовшим базовим седаном, виготовленим в Америці аж до 1966 року. Продажі впали до 12,258 машин через незвичайний стиль моделі й продовжений поганий контроль якості.
1962
В 1962 році хвостові плавники майже повністю урізали, і закінчувались вони окремо-стоячими задніми ліхтарями у вигляді стрілецького прицілу, але ці були видовжені й обтічні. Передня решітка була розділеною, як на моделях 1955-56 рр., і вперше вмонтували круглу емблему з орлом на панель перед капотом. Моделі 1962 року мали нову, тоншу автоматичну трансмісію TorqueFlite A727, яка дозволила для себе менший «горб» в підлозі салону. Це дало більше комфорту пасажирам на центральній частині сидіння. Подвійний вихлоп тепер був стандартом лише на кабріолетах. Також 1962 рік позначився закриттям складального заводу, присвяченого Імпіріелу. Всіх пізніших Імпіріелів знову будували в тих самих об'єктах Джефферсон авеню в Детройті як і Крайслерів, так як продажі були недостатніми, щоб підтримувати окремий об'єкт. Виробництво 1962 року в сумі склало 14,337 машин. Незадовго до залишення Крайслера, Вірджил Екснер планував, щоб менший Імпіріел йшов в стилі разом зі зменшеним Mopar 1962 року, але ідею так ніколи й не втілили.
1963
На моделях 1963 року знову зникла розділена решітка, яку замінив кластер хромованих прямокутників, і задні ліхтарі тепер були всередині задніх крил. На додачу, дизайнери переробили лінії даху базової моделі і Crown, дво- і чотири-дверні моделі стали більш кутастими з товстішими стійками. Моделі 1963 року були останніми, які мали стиль Вірджила Екснера, однак Елвуд Енджел почав застосовувати деякі з його власних дотиків до них, особливо у формі перероблених дахів базової моделі і Crown. Дахи моделі LeBaron залишались незмінними з формальним стилем і малим заднім склом. 14,121 машину було випущено в 1963 році.
Джерело:
imperialclub.com
oldcarbrochures.com
uk.wikipedia.com
