Автобуси світу

[Ikarus]

SETRA.
Setra Omnibusse — один из крупных немецких производителей автобусов из городка Ульм. Производит коммерческие автобусы марки Setra и кузова для туристических автобусов. Фирма основана в 1911 году под именем Karl Kässbohrer Fahrzeugwerke GmBH. С 1994 года входит в состав автобусного отделения Evobus GmbH, являющегося, в свою очередь, частью концерна Daimler AG.

Первый автобус Setra S8 был выпущен в апреле 1951 года. Его характерная особенность — несущий кузов, пространственный силовой каркас, сваренный из профилей, дал название торговой марке — selbstragende («самонесущий» кузов).

С 1951 года компания выпускает автобусы марки Setra, начиная с революционной модели S8 с первым в мире несущим кузовом со сварным пространственным каркасом из стальных профилей, сконструированный Otto Kässbohrer. Эта конструкция присутствует и сейчас в большинстве современных автобусов. От сокращения немецкого названия такого кузова «selbsttragend» (самонесущий) и произошла торговая марка «Setra». Характерной чертой конкурирующих автобусов было раздельное производство шасси и кузовов (часто выпущенные разными компаниями).

Между 1960 и 1980 гг. компания также производила винтовки.

С 1994 г. применяется фирменный логотип в виде стилизованной буквы «К», обозначающей имя создателя фирмы Карла Кэссборера. Возможно, глядя на конкурирующий рынок, немецкая компания позаботилась об иностранных покупателях, потому что имя «Kässbohrer» было трудным для произношения.

Годом позже Setra совместно с Mercedes-Benz Omnibusse образовала группу EvoBus GmbH, ныне принадлежащую концерну Daimler AG.

В европейской табели рангов автобусных производителей Setra наиболее уважаема в сегменте престижных междугородних и туристических автобусов класса «премиум». Современная линейка моделей включает три базовых семейства автобусов: пригородные — Multi Class в прежней серии 300 и новой серии 400; междугородные — Comfort Class 400; туристические лайнеры Top Class 400 класса «люкс». Премьера новой пригородной модели Multi Class 400 состоялась осенью на салоне BusWorld-2005 в Кортрийке. Модель отличает более современный дизайн и облегченный кузов. Благодаря изменению законодательства новая пригородная 400-я модель длиннее прежней 300-й на 200 мм. Модель отличает современный дизайн и облегчённый кузов. Таким образом, Setra полностью завершила цикл обновления своих моделей.

Инфа из Википедии.

Kassbhorer Setra S215 HD. IXO

[Ikarus]

BOVA
VDL Bova, более известная как Bova, голландская автобусостроительная компания, производящая автобусные кузова, входящая в холдинг VDL.

1931 г. — фирма начала делать автобусы.

Главной продукцией этого производителя автобусов является серия Futura с обтекаемыми кузовами. Готовые автобусные шасси при производстве не используются. В последнее время автобусы комплектуются двигателями марки DAF. Bova Futura впервые была представлена в 1980 г. и выпускается до настоящего времени.

Серия Futura
Futura FHD и FHM. Автобусы туристического класса, длиной от 10 м до 15 м, количество мест от 35 до 65, оборудование салона: кондиционер или климат-контроль, откидные мягкие сиденья, видеосистема с 2 или 3 мониторами, аудиосистема, биотуалет, спальное место водителя, багажные отделения от 7 м³ ретардер telma, отопитель Webasto, и др системы. Расшифровка названия модели: FHD Futura, двигатель DAF или PACCAR engine , FHM двигатель Mercedes, FHX двигатель MAN. Например FHD 12.280 двигатель DAF длина автобуса 12 м, мощность двигателя 280 кВт (у ранних моделей мощность указывалась в киловатах, у более поздних (примерно с 1995 г.) в л. с.) например FHM 12.360 12 метров 360 л. с., модели с индексом «М» имеют наклонный пол, остальные ровный.

Инфа из Википедии.

Bova Futura. Atlas/IXO

[Ikarus]

MERCEDES BENZ O303

O303 — серия междугородных и пригородных автобусов Mercedes-Benz, а также автобусное шасси, на котором строили свои автобусы другие производители. Серия имеет многочисленные модели и выпускалась с 1974 по 1992 год. Всего было изготовлено 25778 комплектных автобусов и 12307 автобусных шасси[1]. Туристические модели O303 (O303-15RHD «Витязь» и O303-15RHS «Лидер») с 1995 по 2002 годы по лицензии выпускал также Голицынский автобусный завод из России. Через несколько лет производство таких автобусов в Голицыно было свёрнуто из-за высокой цены (стоимость одного автобуса 300000 долларов).Также высокопольная модель О303 выпускалась Югославской фирмой Sanos.

Инфа из Википедии.

Mercedes-Benz O303. Minichamps

[Ikarus]

VOLVO

Volvo Bussar AB — подразделение концерна Volvo, один из крупнейших мировых производителей шасси для автобусов, которые поставляет многочисленным кузовным фирмам в разные страны мира. Volvo также является производителем полнокомплектных автобусов под собственной маркой. Филиалы Volvo Bussar имеются в 15 странах, а продукция продаётся в более чем 50 странах.

Инфа из Википедии.

VOLVO B12

[Ikarus]

NEOPLAN (Auwarter)

История

2 июля 1935 Готтлоб Аувертер основал в Штутгарте мастерскую по производству автобусов на готовых грузовых шасси. С началом Второй мировой войны предприятие, потеряв призванный в Вермахт персонал, прекратило выпуск автобусов, а затем было мобилизовано на ремонт авиатехники.

После войны Аувертер разработал собственную конструкцию автобуса с безрамным несущим кузовом — полумонококом, в котором внешние панели крепились на пространственной конструкции из стальных труб. Заднемоторный безрамный автобус Аувертера пошёл в производство в 1953, а в 1957 начал комплектоваться комфортной пневматической подвеской. Тогда же, в 1953, на машинах Аувертера впервые появилась марка Neoplan. Вплоть до 2001 года сама фирма продолжала называться Gottlob Auwärter GmbH & Co. KG.

В 1960 фирма успешно вышла на растущий рынок автобусов для аэропортов, предложив рынку сочленённый низкопольный (высота пола 350 мм) автобус с передним расположением двигателя.



В 1961 Альбрехт Аувертер, сын основателя фирмы, и Боб Ли (будущий главный конструктор Neoplan) разработали новаторскую для тех времён конструкцию автобуса Hamburg — с прямолинейными очертаниями кузова и большой площадью остекления. Альбрехт Аувертер возглавил фирму в 1965 и в начале 1970-х годов организовал постройку и запуск завода в Пильстинге.

На рынок туристических автобусов, являющийся в 2000-е годы основным для Neoplan, фирма вышла только в 1964, с двухэтажной разработкой Конрада Аувертера — 102-местным Do-Bus. Рулевой механизм этой модели был вынесен далеко за переднюю ось, в результате пассажиры получили удобный проход между арками передних колёс. В 1971 был выпущен Cityliner — междугородный автобус с пассажирской палубой, приподнятой относительно пола водительского отделения, оборудованный туалетом и кондиционером. На этой модели Neoplan впервые применил стеклопластиковые панели кузова.

В последующие 30 лет Neoplan развивал направление комфортных междугородных и туристических автобусов, выделяясь среди конкурентов «футуристическим» дизайном своих машин.

В 1973 году была представлена на рынок модель Neoplan Jetliner. Это был 12-метровый автобус со сварным кузовом, одной дверью и 48 пассажирскими креслами.

Начиная с 1974 года Neoplan начал активно продавать автобусы за пределы Германии. 12 декабря 1974 года открылся завод по производству автобусов в Кумаси, Гана. С 1975 фирма начала производить необычный тип машин — туристический двухэтажный автобус на 100 мест, соединяемый «гармошкой». Эту модель назвали Neoplan Jumbocruiser, впоследствии она получила прозвище «jumbo» или «neojumba». Такие автобусы производились до 1993 года, многие из них и поныне ездят по дорогам Европы.
Инфа из Википедии.

NEOPLAN NH22 SKYLINER
Производитель IXO

[Ikarus]

IRIZAR

Irizar Group — іспанська автомобільна компанія, що спеціалізується на виробництві автобусів. Штаб — квартира компанії в Ормайстегі, в Країні Басків, Іспанія.

Опис
Заснована в 1889 році компанія José Antonio Irizar виготовила перші вагони і диліжанси. У 1927 році Irizar випустила першу автомашину, призначену для перевезення 22 осіб. У 1963 році компанія була перетворена в кооператив. У 1990-х роках Irizar почав розширюватися на міжнародний ринок, відкривши завод в Бразилії, Мексиці, Марокко, Китаї, Індії та Південній Африці. До 2008 року входила в групу Mondragón Corporación Cooperativa. У 2009 році компанія приступила до диверсифікації діяльності, викупивши компанії JEMA (силової електроніки) і Datik (інтелектуальні транспортні системи).

У 2011 році в Irizar зайняті 3380 працівників. Річний обсяг виробництва склав близько 4850 транспортних засобів.

Iнфа з вiкiпедii.

[Ikarus]

IRIZAR PB на шасi VOLVO.
Виробник Cararama.Масштаб 1:50.

[Ikarus]

Irisbus
История
Компания возникла благодаря слиянию автобусных отделений фирм Iveco (Sauver France, Unic, Lancia, Orlandi, Magirus-Deutz) и Renault (в частности, Berliet, Saviem, Dodge Europe, Heuliez-Bus и Karosa), позже Irisbus пытался поглотить и Ikarus.В единой компании все её части легко координируются, что позволяет оказывать серьезное влияние на рынке автобусов. Irisbus является вторым по величине производителем автобусов в Европе (после Evobus, который включает в себя автобусную ветвь Mercedes-Benz и Setra). C 2002 года 100 % акций компании принадлежат концерну Iveco. Основная производственная группа находится во французском Анноне и итальянском Валле Уфита, но производство там было закончено в 2011 году. Другие заводы, не столь масштабные по объёмам производств, находятся в различных городах Франции, а также, например, в чешском Високе-Мито на заводе Karosa, который с 3 января 2007 называется Iveco Czech Republic. 26 мая 2013 было официально объявлено о закрытии Irisbus и создании новой дочерней фирмы Iveco — Iveco Bus.

Представник фiрми Irisbus- Renault Iliade RTX.Norev.Scale 1:43.

[Ikarus]

SKODA 706 RTO.
Škoda 706 RTO (русск. Шко́да семьсо́т ше́сть рто) — модель автобуса, выпускавшаяся компанией Karosa с 1958 по 1972. Первый прототип был построен ещё в 1952 году. Позже на конвейере 706 RTO сменили автобусы серии Karosa Š. Эта модель также производилась по лицензии в Польше под маркой Jelcz и получила индекс Jelcz 272 и 041. Производство продолжалось до 1977 года.
История
В Чехословакии в производстве автобусов 706 RTO участвовали три компании: LIAZ (шасси), Skoda (двигатель) и Karosa (кузова и сборка). Модель 706 RTO выпускалась под маркой Škoda, поскольку в то время (середина 60-х) всем автобусам, произведенным в Чехословакии, присваивались индексы в соответствии с фирмой-производителем двигателя.
SKODA 706 RTO.Scale 1:43.

[Ikarus]

Van Hool
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Van Hool


Тип автомобілебудівна компанія
Форма власності public limited company[d]
Галузь автомобільна промисловість
Засновано 1947
Штаб-квартира Koningshooiktd
Продукція автобус
vanhool.com
CMNS: Van Hool у Вікісховищі
Van Hool (МФА: [vɑn ˈɦoːl] Ван Хол) — бельгійська машинобудівна компанія, що розташовується в районі Конінгсхойкт містечка Лір. Фірма спеціалізується на виробництві автобусів, тролейбусів, напівпричепів

Історія


1947 рік — випуск першого автобусного кузова.
1957 рік — початок співпраці з Fiat VC.
1964 рік — запуск основного заводу.
1971 рік — заснування Van Hool España, S.A. в Сарагосі, Іспанія.
1981 рік — закінчення співпраці з Fiat VC.
1983 рік — продаж Van Hool España, S.A. (після продажу завод перетворений в Hispano Carrocera, S.A.L.).
1990 рік — покупка бельгійського заводу LAG Bus і перейменування його в EOS Coach Manufacturing Company, виробництво моделей EOS 80, 90, 90L, 100, 200, 200L, 233.
2002 рік — припинення виробництва автобусів EOS, завод перепрофільований на виробництво моделей Van Hool серії CL и TL.
В даний час щорічно виходить 1300—1500 комплектних автобусів Van Hool.

Van Hool на шасi Pegaso 6100 S.1982.Scal;e 1:43.

[Ikarus]

Чавдар (компанія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.


«Чавдар» — відомий болгарський виробник автобусів та тролейбусів, що бере початок своєї історії на початку ХХ століття.

Історія розвитку автобусного виробництва
1924 року в Ботевграді майстер Рачо Вилков Джамбов організував власну ремонтну майстерню для бричок. Через три роки він зустрічається з Іваном Вилковим, що на той час займався пасажирськими перевезеннями, де як транспорт використовував старі воєнні автомобілі швидкої допомоги. Іван допомагає Джамбову, надавши йому шасі від автомобілів, які використані були для створення першого кузова. Вже через рік, налагоджує випуск кузовів місткістю до 12 осіб. 1930 року майстер отримує ліцензію від Софіївської торгової палати на випуск кузовних автомобілів, а вже через чотири він випустив свій перший автобус зроблений на шасі Mercedes-Benz.

1935 року на запрошення Йосипа Савицького він прибуває з Ботевграду до Софії, де підписує довгостроковий контракт на постачання автобусних шасі, які будуть надходити Джамбову для забезпечення його виробництво.

1937 року в складі невеликої делегації Рачо відвідують автобусний завод «Kaesbohrer» в німецькому місті Ульме та нюрнбергське виробництво того з напрямку «MAN» на чолі з предстваником цієї компанії в Болгарії Крума Ачкова. Результатом цього візиту стала можливість закуповувати німецькі запчастини для болгарського автобусного автопрому. Також того, а також наступного, 1938 року дот Борлгарії надійшло три шасі марки «Fargo» на базі яких було зроблено три автомобілі на замовлення Департаменту авіації.

Налагоджена робота, стабільний прибуток та постійна зайнятість дала можливість наприкінці 1930-х років виготовляти у майстерні по два кузови на місяць та працевлаштувати 15 людей. На жаль, з початком Другої світової війни роботу майстерні довелося пригальмувати, а після закінчення, у 1947 році її націоналізували під назвою «Георгій Дімітров». Колишній майсер Рачо обійняв посаду технічного менеджера, а його племінник Рачо Христо Джамбов — директорське крісло.

Перше післявоєнне виробництво ознаменувалося випуском 1 травня 1948 року автобуса на базі Skoda RTO, а до кінця року було випущено ще декілька. Один із зразків також був представлений на виставці в Пловдиві, що дало вперше ознайомитися з автопродукцією Ботивграду.

На початку 50-х років майстерня розширюється і поступово перетворюється на завод, що дає змогу випускати до п'яти автобусів одночасно та залучити до своєї роботі такі механізми, як металевий кронштейн.

1956 року за ініціативи колективу виробництво отримало нову назву. Було вирішено увіковічити партизанського командира XVIII століття, що воював проти турків — так завод отримав нове ім'я «Чавдар».

Вже через три роки, в Ботивграді побачив світ перший туристичний автобус під емблемою цього заводу — «Чавдар-Туту». Він мав зручні кріслоподібні сидіння з можливістю регулювати нахил та панорамні бокові вікна.

1962 року для міських та приміських перевезень створено моделі М-65 та М-66 відповідно. Особливістю цього транспорту було атоматичне пневматичне відкривання дверей та початок використання шасі ГАЗ-51 для автобусів типу «Піонер».

Наприкінці 1966 року в болгарській столиці в Науково-дослідницькому та проектному інституті, що займався проектуванням двигунів та автомобілів, на базі Skoda було створено ще дві нові моделі автобусів, такі як М-80 та М-81.

1968 року об'єми, продукції, що випускається, складають до 500 одиниць на рік і керівництво вирішує модернізувати та розширити своє виробництво. З цією метою болгарська компанія укладає контракт із західнонімецькими партнерами про постачання необхідних запчастин, а також отримує ліцензію від «Kaesbohrer» на створення зовсім іншої моделі автобуса. 1970 року випущено новий автобус, що хоча ц дещо нагадував деякі моделі ліцензіата, проте за базу мав основу Skoda та адаптовані під неї двигун, а також пропорції корпусу, що створювало зовсім іншу модель. 1974 року ця
модель автобусу «Чавдар» надходить у масове виробництво, а вже 1977 року згідно з контрактом запускають нову машину типу 11М4 на базі чеських двигунів LIAZ та угорських RABA-MAN з повністю німецьким зовнішнім дизайном.

Саме ця модель того ж року отримала третє місце на спеціалізованій виставці у тоді ще югославському Дубровнику та золото на аналогічних фестивалях Пловдива та Брно у 1978 році.

Наприкінці цього десятиліття кількість техніки, що виробляється досягає позначки у 2800 одиниць та з внутрішнього ринку переходить вже за межі Болгарії. ЇЇ експортують в сусідню Грецію, а також до Афганістану, СРСР, Північної Кореї та Нікарагуа.

Окрім автобусів, «Чавдар» наприкінці 70-х років почав також випускати позашляховики, найвідомішою з яких є модель 5С, для якої вперше використали шини типу 4х4. Дизайн для цього автомобіля розробив Петко Мішев з Центру промислової естетитики, а технічну частину — інженери Карило Хаджієв та Любомир Тошев.

Серед найбільш популярних автобусів, що експортувалися, був «Чавдар» В14 -20, розроблений 1981 року, і яких тільки муніципалітет Афін для міських перевезень замовив 200 одиниць.

1984 року ліцензію на виробництво отримує австрійська фірма «Steyr-Daimler-Puch», завдяки чому з'являються такі


Автобус моделі «Чавдар»-141
моделі як: звичайний міський автобус «Чавдар» -130 та здвоєний «Чавдар» -140, міжміський автобус «Чавдар» 330, а згодом серії 410, 420, 430 та 530.Того ж року, разом з угорським заводом «Ікарус» випущено автобус розрахований на 30 місць.

1993 року з'являється міський здвоєний автобус «Чавдар» -141– спільна робота німецької компанії «MAN» та болгарського виробника.

Завод «Чавдар» в некомуністичній Болгарії
На початку 1999 року фінансове становище компанії стає дуже скрутним і з'являється інформація про те, що одна з американських фірм має намір викупити завод. На жаль, ці новини не вдалося ні підтвердити, ні спростувати, оскільки 17 березня того ж року постановою № 108 міністра фінансів Муравея Радева завод «Чавдар» було ліквідовано.

ЧАВДАР-11.

[Ikarus]

Iveco
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
1 зміна у цій версії очікує на перевірку. Стабільну версію було перевірено 4 серпня 2023.
IVECO S.p.A.
Логотип

Тип концерн
Форма власності S.p.A. і концерн
Галузь автомобілебудування
Спеціалізація автомобілі промислового призначення
Гасло Transport is energy
Засновано 1975
Засновник(и) Fiat
Штаб-квартира Турин Італія Італія
Продукція вантажні автомобілі, автобуси
Власник(и) Iveco Groupd
Холдингова компанія Iveco Groupd
Дочірні компанії
Iveco (United Kingdom)d, Iveco (Germany)d, Iveco Defence Vehiclesd, Irisbus, Magirus і Navecod
www.iveco.com
IVECO S.p.A. (акронім від англ. Industrial Vehicles Corporation; італ. Società per la produzione di Veicoli Industriali; укр. Корпорація автомобілів промислового призначення, укр. Івеко) — міжнародний автомобілебудівний концерн.


Концерн Iveco утворився в листопаді 1974 в результаті угоди Klockner-Humboldt-Deutz(KHD) про передачу його відділення Magirus-Deutz під управління FIAT. До складу Iveco увійшли Magirus-Deutz, FIAT, а також італійські та зарубіжні підрозділи FIAT, такі як ОМ, Lancia, французька FIAT France SA (випускала вантажівки марки Unic). Штаб-квартира Iveco розмістилася в Турині.

У наступні роки до складу Iveco увійшли автозаводи різних країн.

1986 — було викуплено англійський підрозділ компанії Ford, виробник вантажівок, італійський виробник самоскидів Astra.

1990 — викуплена іспанська компанія ENASA, виробник вантажівок і автобусів Pegaso, а також її британська філія Seddon Atkinson Group.

1992 — провідний автовиробник Австралії ITAL (International Truck of Australia Ltd).

У різних формах концерн співпрацює з багатьма іншими автовиробниками різних країн.

Першою власною конструкцією Iveco вважається легка серія Iveco Daily 2,9-4,9 т випущена в 1978 році. Це одне з перших у світі із спеціально розробленого сімейства легких вантажівок масового виробництва.

Автомобілі Iveco

Пожежна автовишка Bronto Skylift 35-3FT на шасі IVECO
Щорічно Iveco виготовляє і реалізує на світовому ринку понад 160 000 вантажних автомобілів і більше 430 000 двигунів. Річний оборот компанії сягає 9 мільярдів євро. Для замовників Iveco трудяться 32 000 працівників компанії, працюють 49 заводів у 19 країнах, 15 науково-дослідних центрів і 844 дилерських підприємств. Ліцензійна збірка автомобілів Iveco була налагоджена в Аргентині, Туреччині, Єгипті, Ірані, Лівії, Венесуелі, Чилі, Ефіопії, Заїрі, В'єтнамі, Китаї. Iveco володіє брендами: Iveco, Iveco Motors, Iveco Magirus, Astra, Seddon Atkinson, Irisbus.

У 1992 році вантажівки Iveco EuroCargo удостоєні титулу «Вантажівка року», а в 1993-у цю ж нагороду отримав Iveco EuroTech. У 2000 році на міжнародному автосалоні в Амстердамі Iveco Daily були удостоєні нагороди «Фургон року».

Iveco є одним з найбільших і найдинамічніших виробників вантажної техніки у світі, що розвиваються (6 місце у світі за обсягами випуску вантажних автомобілів та 2 місце за обсягами виробництва дизельних двигунів).

IVECO LORRAINE 300 TS